«Я хочу, щоб слово гриміло…»
Анатолій Добрянський
В межах «Краєзнавчого календаря» на серпень відділ краєзнавства до 90-річчя від дня народження добрим словом згадує Анатолія Добрянського (1935–2003), науковця, літературознавця, мистецтвознавця, поета, перекладача, публіциста, громадського діяча.
До уваги користувачів бібліотеки книжкові видання, газетно-журнальні публікації про його життя і діяльність.
З трепетом перегортаємо сторінки книги «Добрянський А. Листи до матері / А. Добрянський ; упоряд., передм. та примітки Елеонори Соловей. – Чернівці : Книги – ХХI, 2014. – 232 с.». Повага, щирість, безмежна любов до рідних – яскравий приклад епістолярної спадщини, через яку відкривається глибокий внутрішній світ автора.
Книжкове видання «Свідчення й освідчення… (Автографи для Анатолія Добрянського). – Чернівці : Книги – ХXI, 2008. – 328 с.» слугує ще одним підтвердженням дружніх стосунків Михайла Івасюка та Анатолія Добрянського, науковців, викладачів Чернівецького державного університету. Тут знаходимо автографи М. Івасюка, починаючи з 1961-го і закінчуючи 1989-м роком. У 1980-х А. Добрянський підтримав творчість М. Івасюка статтею «Сила доброти» про роман «Пташка піднебесна» та книгу «Балада про вершника на білому коні». І це було знаково для двох однодумців, літераторів, чернівчан.
Не можна оминути стороною книгу «Добрянський А. Система координат (просторова симфонія) / А. Добрянський ; підгот. вид., упоряд., передм., прим. Інги Кейван. – Чернівці : Друк Арт, 2016. – 520 с.».
В анотації читаємо: «У книгу Анатолія Добрянського увійшли його поезії, більшість з яких не були опубліковані, уривки щоденникових записів, принагідних нотаток, фрагменти листування, прозові мініатюри, белетризовані замальовки, переклади, фотографії, інший ілюстративний матеріал». Любовна лірика, пошук себе, правдивість, взаємовідносини з людьми, краса природи – ось далеко не повний перелік тем автора, де кожен знайде своє.
А нині є актуальними його тексти:
Мова і мовчання.
Мова – частина мовчання,
Як зорі – частина неба.
Кінь – це частина підкови.
Людина – уламок хліба.
Не вірте у землетруси,
У слово, що правди не має.
Мовчання –
частина мови
(Якщо їй хребта не ламають).
(Грудень 1958).
Сьогодні найбільше хочеться, щоб стали пророчими поетичні рядки Анатолія Добрянського:
«Я зустріну вас, як вірних друзів,
На своїй усміхненій землі».
