«Одна з постатей, яка завдяки своїм сміливим ідеям, завдяки своїм глибоким знанням і силі художнього мислення була символом Чернівців, утілювалася для мешканців міста у сенаторові д-рі Володимирі Залозецькому, лицареві фон Залозе-Зас, якого краще знали і любили під іменем Владзя».
Георг Дроздовський
Він походив із шляхетного українського роду, представниками якого були І. Франко (по матері), Соломія Крушельницька, Петро Конашевич-Сагайдачний, Андрей Шептицький та, навіть Юрій-Франц Кульчицький.
Він був єдиним представником у парламенті Румунії як український депутат. Засновник власного лялькового театру з гастролями в Австрії, Німеччині та Бельгії, мав величезну бібліотеку, у британському парламенті виступив про український голодомор, велику увагу приділяв лижному спорту, меценат, ще один видатний чернівчанин.
Про нього писали Георг Дроздовський, Василь Кожелянко та Вернон Кресс.
Відділ краєзнавства привертає увагу до постаті визначного краянина Володимира Сергія Залозецького, почесного іменинника липня.
Народився 27 липня 1884 року в Чернівцях. Вивчав право та історію мистецтва в університетах Чернівців, Відня, Мюнхена та Флоренції. Впродовж 1910–1914 років – член австрійської комісії зі збереження мистецьких та історичних пам’яток у Відні. Член буковинської делегації до Української Національної Ради ЗУНР (1918), голова українського правління Буковини (1918), радник надзвичайної дипломатичної місії УНР в Швейцарії (1919). Співзасновник і голова Української національної партії на Буковині (1927–1938). Засновник і голова Українського музею народознавства в Чернівцях (1927–1940). Читав лекції з історії мистецтва у Чернівецькій консерваторії. У своєму помешканні, біля гори Цецино, заснував «Гуцульський музей».
За його кресленнями та планами перебудована стара греко-католицька церква по вул. Руській.
В «Українському театрі» в Чернівцях ставив «Лісову пісню» Лесі Українки, «Каменярі» Івана Франка, «Великий льох» та «Гамалію» Тараса Шевченка.
У 1944 р. перебрався до Відня і працював у Музеї народознавства, викладав історію мистецтва у Віденському університеті. Був співзасновником і головою товариств «Спілка українців в Австрії» і «Буковина», дійсним членом Міжнародної Вільної академії наук.
Помер 13 липня 1965 року в Австрії.
Чекаємо вас, шановні читачі, у відділі краєзнавства, щоб ознайомитись із книжковими та газетними матеріалами про Володимира Залозецького.