Хотів би бути тим, чим я не є,
Мати, замість душі, поезію.
І поезією розум мій, щоб був,
І останнім, і останнім словом.
Мірча Лютик
Мірча Савович Лютик – один з найвідоміших румуномовних письменників України. Поет, публіцист, культуролог, перекладач, літературознавець. Член Національної спілки письменників України, Спілок письменників Молдови та Румунії, лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Франка, обласних премій ім. Дмитра Загула та Сидора Воробкевича, Почесний громадянин Буковини.
До ювілейної дати відділ краєзнавства підготував книжкову виставку про життєвий і творчий шлях видатного буковинця. До уваги читачів –поетичні збірки автора рідною мовою та в українських перекладах, відгуки, рецензії на них, газетно-журнальні публікації.
Творчий доробок відзначається багатогранністю. Автор поетичних збірок «Вітчизна світла», «Сторожове вікно», «Життєдайність», «Суть», «Відлуння вогню», «Таємничий пілігрим», «Мить благословенна», «Досвітні вогні», «В сузір’ї слова», «Зворотні обрії» та інших. Його перу належать численні переклади з української, світової літератур, серед яких твори Олеся Гончара, Василя Земляка, Петра Палія, Ептона Сінклера, Чабуа Аміреджібі, Аскада Мухтара, Андрія Упіта, Франца Бевка, Віталія Колодія.
М. Лютик уклав тритомну антологію української прози для дітей та юнацтва «Зоряний дощ», антологію української прози всіх часів «Березневий сніг». Опублікував велику кількість статей про діячів української і румунської культури на Буковині, зокрема, про Ю. Федьковича, Є. Ярошинську, О. Руснака, М. Івасюка та інших. Окрім літературних праць, йому належить низка підручників з румунської літератури для загальноосвітніх шкіл.
Твори автора перекладалися українською, французькою, болгарською, грузинською, угорською мовами.
Народжений у селі з біблійною назвою Йорданешти, Мірча Савович Лютик став легендою двадцять першого століття.
