У 2019 році виповнюється 75 років початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 рр. Офіційно депортація українського населення почалася 9 вересня 1944 р.
Українці віками зазнавали постійних утисків та переслідувань від колонізаторів за свою віру, мову, землю, численних людських жертв, духовних й матеріальних втрат, неодноразових примусових виселень.
Депортація в 1944-1951 роках є одним із трагічних наслідків Другої світової війни, здійснена комуністичними тоталітарними режимами Радянського Союзу і Польщі.
У 1947 році залишки українського населення, біля 150 тис. осіб, з історичних українських земель у складі Польщі в рамках Акції “Вісла” було депортовано на північ та північний захід Польщі.
У наступні роки (до 1951-го) до УРСР з території Польщі було переселено ще близько 50 тис. осіб.
Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна, встановленням режиму спецпоселень для депортованих українців, обмеженням їх політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Тотальне виселення корінних українців зі споконвічних теренів за етнічною ознакою було ретельно сплановане і брутально здійснене комуністичними режимами Польщі та СРСР. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.
Впродовж 10 днів в читальному залі всі охочі матимуть змогу переглянути виставку-пам’ять «Без права на Батьківщину», присвячену історичним подіям, що стосуються депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. На експозиції представлені історичні та довідкові матеріали про всі етапи цієї масштабної міграції.