Козацькі літописні джерела XVII – початку XVIII століття – то винятково цікава та високою мірою важлива частина національної історичної спадщини українського народу. Але можна, очевидно, стверджувати, що й з-поміж усіх літописців козацької України особливе місце в історії відведено Самійлові Величку.
Народився літописець 1670 року на Полтавщині в козацькій родині. Його батько був грамотною людиною, тому синові прищепив необхідні знання, які стали в нагоді для успішного вступу до Києво-Могилянської колегії.
Самійло Величко – автор першого систематичного викладу історії української козацької держави, при написанні якого використав значну кількість українських, польських та німецьких джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії. У своєму літописі відобразив визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти, розкрив характер цієї боротьби, дав їй оцінку, тому твір і посідає чільне місце в давній українській літературі.
Для написання «Літопису» користувався різними джерелами: народними переказами, іншими козацькими літописами, творами іноземних істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо. Написаний українською літературною мовою XVIII століття з елементами народної мови.
Із збереженою версією «Літопису Самійла Величка» з фондів бібліотеки можна ознайомитись в читальному залі.