Володимир Свідзінський – видатний український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач, народився 8 жовтня 1885 р. у с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії (нині Тиврівський район Вінницької області) в родині священика. Спочатку хлопець обрав духовне служіння і навчався в Тиврівській бурсі, потім у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Згодом В. Свідзінський отримав економічну освіту у Київському комерційному інституті. За своє життя йому довелося жити і працювати в різних містах України: у Вінниці (економістом), в Житомірі (у Волинській контрольній палаті канцелярським служителем, виконувачем обов’язків облікового урядовця, архіваріусом), у Кам’янець-Подільському (в університеті (невдовзі – інститут народної освіти) та в редакціях місцевих газет), у Харкові (літературним редактором у щомісячнику «Червоний шлях»). В. Свідзинський заробляв на життя редагуванням і перекладами. Багато перекладав із літератур народів СРСР, з французької, іспанської, польської мов. Серед перекладів – «Слово о полку Ігоревім» (1938), комедії Арістофана «Хмари», «Оси», «Жаби» (видано 1939). За його життя побачило світ лише 3 збірки поезій, а саме, «Ліричні поезії», «Вересень», «Поезії». Доля В. Свідзінського вражає уяву людини: він прожив тихо й непомітно, а трагічну загибель свою передбачив у пророчих віршах, архіву його не існує, як немає і могили.
Більше інформації на блозі Книжковий простір