«ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК: ПОЕТИЧНИЙ ОБЕРІГ НАЦІЇ»
до 65-річчя від дня народження (цикл «Літературні портрети сучасної України»)
«Василь Герасим’юк — гордий поет. Аристократ української поезії.
Його поетична свідомість прагне з гуцульських верхів і дніпровських круч осягти шкалу Всесвіту».
Іван Дзюба
Василь Герасим’юк — сучасний український поет, лавреат Шевченківської премії (2003), член Національної спілки письменників (1983), Асоціації українських письменників (1997). Лавреат премії «Благовіст» НСПУ (1993) та Літературної премії ім. П. Тичини (1998), Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука, премія ім. Леоніда Вищеславського «Планета поета» (2012).
Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 40-і рр. до Караганди на «вічне поселення»; але наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство.
Пробудження інтересу до поетичної творчості й перші поетичні спроби припадають на шкільні роки в Косові. 1978 року закінчив філологічний факультет Київського університету.
Працював редактором у видавництвах «Молодь» та «Дніпро», ведучим програм редакції літератури Національної радіокомпанії України, ведучим програми «Діалог» на телеканалі Культура.
Поетичний світ В. Герасим’юка відбиває нерозривний зв’язок автора з рідним краєм — Гуцульщиною. Митець звертається до різних проявів народного буття. Його захоплює духовна краса українських горян, він переймається їх проблемами, намагається зазирнути в глиб народної душі.
У творчій манері поета відчувається бажання поєднати досвід духовного життя українського народу із загальнолюдськими культурними надбаннями. Поезії митця засвідчують його значний інтелектуальний потенціал, схильність до філософських роздумів. Характерною рисою художніх пошуків його слова виступає поєднання християнської духовності з давніми гуцульськими віруваннями.
Творчий доробок Василя Герасим’юка — поетичні збірки «Смереки» (1982), «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Діти трепети» (1991), «Осінні пси Карпат» (1999), «Серпень за старим стилем» (2000), «Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи, за цю збірку він одержав національну премію України ім. Т. Шевченка, «Була така земля» (2003), «Папороть» (2006).
Книги поезій справжнього Українця, які є світлою молитвою за душу кожного з нас, чекають на прочитання у відділі абонемента.