21 квітня 1920 року між Українською Народною Республікою та Польщею був підписаний військовий союз, який увійшов в історію як Варшавський договір або ж угода “Петлюри-Пілсудського”.
У Постанові Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» йдеться: «З метою консолідації та розвитку історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті та належного відзначення і вшанування пам’ятних дат і ювілеїв відзначити на державному рівні у 2020 році 100 років з дня підписання Варшавського договору (21.04.1920)».
21 квітня 1920 року у Варшаві голова дипломатичної місії, міністр закордонних справ та юстиції Української Народної Республіки Андрій Лівицький та міністр закордонних справ Речі Посполитої Польської Ярослав Домбровський підписали договір, за яким Українська Народна Республіка визнавалася незалежною державою на чолі з Симоном Петлюрою.
Головні пункти Варшавського договору заключалися в наступному:
– Польський уряд визнавав право Української Народної Республіки на незалежне існування;
– Кордони між УНР та Польщею встановлювалося вздовж річки Збруч, а далі – кордоном між Австро-Угорщиною та Росією; далі – східнім адміністративним кордоном Рівенського повіту на р. Прип’ять до її гирла. Докладний опис кордонів повинна зробити спеціальна українсько-польська комісія;
– Польща визнає за УНР територію до кордонів 1772 року;
– Польський уряд зобов’язується не укладати жодних міжнародних угод, шкідливих для УНР. Те саме зобов’язується УНР;
– Національно-культурні права забезпечуються для обох національностей;
– Аграрна реформа в Україні буде розв’язана конституантою;
– Укладається військова конвенція.
Попри неоднозначну оцінку Варшавського договору, він усе ж таки мав для українців позитив – зберіг на деякий час УНР. Українська армія ще майже рік боролася з більшовиками. Це показало останнім, що український національний рух є силою, з якою слід рахуватися.