Нещодавно відділ документів з економічних, технічних та природничих наук поповнився книжковими дарунками від Українського інституту книги, що збагатять кожного читача цікавим змістом, новими знаннями та потішать вишуканим поліграфічним дизайном.
Пустиннікова І. Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України / Ірина Пустиннікова; ілюстрації Іллі Угнівенка, Валерії Сухаренко, Ірини Каменнової, Руслани Ключко. – Київ : Портал, 2024. – 264 с.
Ця книжка запрошує читачів у подорож палацами України: класицистичними й сецесійними, відомими й забутими, збереженими й занедбаними. Книжка пропонує поглянути на палаци з кількох ракурсів. Перший — це найочевидніший, історичний: хто тут мешкав і що відбувалося, який вигляд мало палацове життя в різні епохи, звідки власники брали уявлення про те, якими мають бути їхні маєтки, і хто ці уявлення втілював. Другий — пов’язаний із історичною тяглістю й ідентичністю: як палаци впливали на місцевості, де були розташовані, як (і чому) виживали в радянський час, що можуть розповісти про наш культурний спадок. Нарешті, третій — захисний, адже для того, щоби пам’ятки не перетворювалися на руїни, про них необхідно говорити, нагадувати в публічному просторі про їхню цінність, розповідати історії, які зроблять їх упізнаваними для якомога ширшої авдиторії.
На тлі повсякденного життя в палацах, яке описує Ірина Пустиннікова, проступають конкретні долі їхніх мешканців, що сплітаються в не дуже відому широкому загалу історію України. Однак ідеться не тільки про історію: книжка розповідає також про сучасний стан будівель і заохочує по-справжньому мандрувати до них, адже пам’ятки живуть тільки тоді, коли їх відвідують і ними цікавляться.
Сіль К. Хліб, що приносить свято / Катя Сіль; Мал. Оля Снімщікова. – Київ : Моя книжкова полиця, 2024. – 56 с. – Сер. «Кольорові світи».
Ця книга з історії для дітей точно надихне вас спекти домашні коржики всією родиною. Як часто ми снідаємо канапкою чи обідаємо пиріжком? Скільки імен має український хліб, і в які країни він подорожує? І чому старші люди кажуть, що хліб не можна викидати? На всі ці запитання відповість книжка, яку ви тримаєте в руках. Я задумувала її як біографію українського хліба. Адже хліб супроводжує нас щодня: він є на кожному українському святі, він точно є в хлібниці у вас удома. Ця книжка запашна, як свіжоспечена булочка, і солодка, як медяний пряник.
До речі, про пряники — це ж найсмачніший дитячий хліб! Він сам і є свято.
Проща В. Стрічка, каблучка, баламути й обручка / Варка Проща; Мал. Єлизавета Гришко. – Київ : Моя книжкова полиця, 2024. – 104 с.
Нації, багатшої розмаїттям прикрас, годі знайти! Українці цінують красу, захоплюються вмінням майстрів і зацікавлено пізнають оздоби інших народів. Але ж які ми багаті! Згарди, ґердани, коралі, пацьорки, дукачі й колти, лунниця, салби, баламути, шелести й дармовиси.
Орнаментований чокер на Лесі Українці має стильний і сучасний вигляд. А одна з перших леді України з найдорожчих прикрас вибрала на інавгурацію чоловіка давні українські баламути. Чи не князь Святослав започаткував моду на чоловічу сережку? Її підхопили козаки, а тепер наші захисники не цураються цієї традиції. Як приємно власноруч сплести ґердан, закодувавши в нього щось потаємне!
Так багато цікавого зібрано у цій книжечці! Кожній прикрасі присвячена коротенька історія, де за героїв — наші сучасники. Нарешті є нагода легко розібратися у складних назвах і збагнути, чому мешканці різних регіонів України шанували саме цю прикрасу.
Цікаво пізнавати історію країни через прикраси й ділитися прочитаним із близькими!
Всі нові надходження є у відкритому доступі для читача і радо чекають на кожного з вас у відділі документів з економічних, технічних та природничих наук.
