Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека ім. М. Івасюка

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» запропоновано урочисто відзначити на державному рівні 330 років з часу народження видатної особистості в історії України, останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського.

Петро Іванович Калнишевський (1690–1803) – кошовий отаман Запорізької Січі в 1762 та 1765–1775 роках. Він був останнім із плеяди видатних отаманів Славнозвісного Війська Запорозького.

Згідно з документами архіву Нової Січі, він походив із «мужичого» роду; за іншими відомостями – з української шляхти Роменської сотні Лубенського полку. На Січі, куди, за переказами, потрапив ще в дитячому віці, пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. В 1762 році його вперше обрано кошовим отаманом. У січні 1765 року, всупереч волі імператриці Катерини II, Калнишевський знову став кошовим і переобирався на цю посаду протягом наступних 10 років (до ліквідації Січі 1775 р.). Захищаючи земельні володіння і територіальні права Запорізької Січі, брав участь у трьох запорозьких депутаціях до Санкт-Петербурга (1755–56, 1762, 1765). Дбав про заселення запорозьких земель, сприяючи переселенню туди селян з Лівобережної України, Правобережної України й Слобідської України. Незважаючи на вимоги поміщиків, не видавав із володінь Січі втікачів. Вважав створення хуторів і зимівників засобом стримування наступу царизму. Його коштом збудовано багато церков.; придбано багато церковної літератури тощо. Військовий талант і особиста мужність Калнишевського, зокрема під час російсько-турецької війни 1768–1774 років, були визнані царським урядом й імператрицею, яка нагородила його золотою медаллю з діамантами. В липні 1775 року, після зруйнування Нової Січі, за розпорядженням імператриці Катерини II його було заарештовано і відправлено до в’язниці Соловецького монастиря «на смирение». За указом імператора Олександра I у 1801 році Калнишевського було звільнено, проте він за власним бажанням залишився в монастирі, де й помер на 112-му році життя. Точне місце поховання невідоме, проте залишилася могильна плита з епітафією, що знаходиться біля входу до монастирського цвинтаря.

В Україні на його честь названі вулиці, пам’ятні знаки, срібні пам’ятні монети та навіть військові підрозділи. У 2008 році Українська православна церква Київського патріархату приєднала його до лику святих.

У фондах бібліотеки усі зацікавлені можуть ознайомитись з книжковими виданнями про видатного кошового отамана Запорізької Січі Петра Івановича Калнишевського:

Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків / О. Опанович. – Київ : Дніпро, 1991. – 336 с.У книжці відомого історика зібрано надзвичайно цікаві, як правило, маловідомі матеріали з історії запорозького лицарства, висвітлено тривалий час замовчувані трагічні й героїчні сторінки козацької січової епопеї, сказано гірку правду про політику Російської імперії супроти українського народу та української державності.

Архів Коша Нової Запорозької Січі : опис справ 1713-1776. – 2-е вид. доп. і вип. – Київ : Наук. думка, 1994. – 231 с.Опис фонду Архіву Коша Нової Запорозької Січі, який зберігається в ЦДІАК України (ф. 229), представляє регести 368 справ. Детальна анотація кожної справи висвітлює всі сторони життя Січі 1713–1776 рр., дає змогу вільно орієнтуватися у змісті документів фонду. Опис є другим, виправленим і доповненим виданням підготовленого і виданого Археографічною комісією Центрального архівного управління УСРР 1931 р. опису матеріалів Архіву Запорозької Січі.

Голобуцький В. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734–1775 р.р.) / В. Голобуцький. –Днiпропетровськ : Січ, 2004. – 422 с.Одному з найбільш захоплюючих періодів історії запорізького козацтва, так званої Нової Січі (1734-1775 pp.), присвячена ця книга відомого українського історика, проф.
В. О. Голобуцького. Використавши численні нові архівні матеріали та інші джерела, автор змалював яскраву картину життя та боротьби славнозвісних запоріжців. З великим інтересом читаються сторінки книги, на яких висвітлюється тяжке становище нижчих верств запорізького населення, участь запорізького козацтва в російсько-турецькій війні 1768-1774 pp., в антифеодальній і національно-визвольній боротьбі народів царської Росії, а також причини ліквідації царизмом Запорізької Січі у 1775 р.

Грибовський В. Петро Калнишевський / В. Грибовський. – Київ : [б. в.], 2007. – 72 с.У книзі в науково-популярному викладі оповідається про одну з найколоритніших постатей української історії – останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, який народився в селі Пустовійтівка, що на Роменщині. Доля відмірила йому нести тяжкий хрест останнього поводиря запорожців, за якого Росії вдалося знищити Запорізьку Січ та запорізьке козацтво. З’ясовано родовід
П. Калнишевського, простежено життєвий шлях та кредо кошового, описано його діяльність на різних посадах у Війську Запорізькому Низовому, доброчинство, перебування на засланні в Соловецькому монастирі.

 Кулиняк Д. Соловецький в’язень. Останній кошовий Січі Запорізької : іст. нарис / Д. Кулиняк. – Київ : Рад. письм., 1991. – 72 с.У липні 1991 року минуло 300 літ від дня народження останнього кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського. Тривалий час ця героїчна постать української історії або замовчувалася, або ж висвітлювалася скупо і тенденційно. Хто він: царський слуга, який впав у немилість, чи національний герой України, борець за кращу долю нашого народу? Відповіді на ці болючі питання, розповідь про 112-річний життєвий шлях Петра Калниша, про складну епоху, на яку припала його діяльність, – у цій книзі.

Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького / А. Скальковський. – Днiпропетровськ : Січ, 2003. – 678 с.Відомий історик, етнограф та публіцист
А. О. Скальковський (1808-1898) одним із перших опрацював архівні матеріали з історії Запорозької Січі. Він врятував від  повного зникнення неоціненні документи, свідчення колишніх запорожців. Фактаж головним чином стосується Придніпров’я. У першій частині увага приділена походженню козацтва, формуванню Запорозького низового війська, подано цікаві подробиці про його склад, управління, військову готовність, судочинство, церковний устрій, громадське й домашнє господарство, торгівлю, звичаї. Друга і третя частини щедріше документовані матеріалами про воєнні походи запорожців, їхні взаємини з поляками, турками, татарами. Висвітлено головні події аж до атакування Січі у червні 1775 року і долю козацтва після падіння Коша на річці Підпільній. Завершується праця додатками, котрі вміщено в оригіналі.Українською мовою перекладено вперше через 150 років після виходу в світ першого видання. Розраховано на масового читача.

Уривалкін О. Гетьмани України та кошові Запорозької Січі / О. Уривалкін, М. Уривалкін. – Київ : Дакор : КНТ, 2008. – 396 с.В історії українського народу особливе місце посідає козацтво – його гордість, його сила й протягом багатьох століть його опора. У XVI ст. козаки заснували Запорізьку
Січ – військово-політичну організацію з виборністю керівників і з рівним правом участі усіх козаків у виборах. Формально найвища влада на Січі належала Військовій козачій раді. На раді козаки обирали собі керівника – кошового або гетьмана. З середини XVII ст. ці посади мають різні значення. Кошовий отаман – керівник Запорозької Січі, а титул «гетьман» мав значення правителя України (козацької держави). Дане видання на широкому обсязі фактичного матеріалу розповідає про кошових отаманів та гетьманів, з якими пов’язана історія становлення козацтва, боротьба за незалежність України та багато інших цікавих історичних подій. Книга створена на основі архівних документів, досліджень широкого кола істориків та мемуарів сучасників подій.Видання буде корисним як фахівцям, так і тим, хто цікавиться вітчизняною історією.

Статті з книг та періодичних видань:

1. АБАРОВСЬКИЙ І. П. І. Калнишевський у пам’яті земляків /
   І. Абаровський // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 53–56.
2. АРХІЄПИСКОП Димитрій (Рудюк). Житіє святого праведного Петра Калнишевського, останнього кошового Запорозької Січі / Архієпископ Димитрій (Рудюк) // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 34–41.
3. БІЛОУС Д. Петро Калнишевський, останній кошовий… : [вірш] /
   Д. Білоус // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 64.
4. БУЛГАК О. «Караюсь, мучуся, але не каюсь» : (цього року виповнюється 200 років із дня смерті П. І. Калнишевського) / О. Булгак // Календар знаменних і пам’ятних дат. – Київ, 2003. – IV-й кв. – С. 82–86.
5. ГРИБОВСЬКИЙ В. Храмове будівництво Петра Калнишевського /
   В. Грибовський // Народне мистецтво. – 2010. – № 1–2. – С. 55–61.
6. ДЖУНЬ Л. Отаман Запорозької Січі П. І. Калнишевський – благодійник і меценат / Л. Джунь, В. Романюк // Історія в рідній школі. – 2017. – № 6. – С. 28–38.
7. ЄФРЕМОВА В. Петро Калнишевський – поклик історії. Міжнародний культурно-мистецький проект «Історія та сучасність» / В. Єфремова // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 61–62.
8. ІВАЩЕНКО О. Євангеліє Калнишевського / О. Іващенко // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 57–60.
9. КОЦУР Г. Кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський: нові підходи до з’ясування дискусійних сторінок біографії / Г. Коцур // Питання історії України : зб. наук. ст. – Чернівці, 2011. – Т. 14. – С. 25–29.
10. КОЦУР Г. Петро Калнишевський в публікаціях «Киевской старины» /
    Г. Коцур // Київ. старовина. – 2012. – № 2. – С. 161–170.
11. КУЛИНЯК Д. Житіє святого праведного Петра Калнишевського, останнього кошового Запорозької Січі / Д. Кулиняк // Наука і суспільство. – 2010. – № 3/4. – С. 11–17.
12. КУЛИНЯК Д. «Од Калниша вісті…» / Д. Кулиняк // Пам’ять століть. – 2001. – № 3. – С. 60–75.
13. КУЛИНЯК Д. «Од Калниша вісті» – з далеких Соловків / Д. Кулиняк // Наука і суспільство. – 2009. – № 1–2. – С. 28–30.
14. КУЛИНЯК Д. Славень Петрові Калнишевському! : [вірш] / Д. Кулиняк // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 63.
15. ЛУКІВ М. Слідами останнього кошового / М. Луків // Дніпро. – 2004. – № 9–10. – С. 108–113.
16. ПЕТРО Калнишевський (1691-1803 рр.) // Історія та правознавство. – 2004. – № 7. – С. 5–7.
17. СТРАТІЛАТ М. Великий в’язень / М. Стратілат // Уряд. кур’єр. – 2003. – 25 жовт. (№ 201). – С. 11.
18. СТРАТІЛАТ М. Великий в’язень: Калнишевський Петро / М. Стратілат // Укр. культура. – 2003. – № 10. – С. 40–41.
19. СТРАТІЛАТ М. Незламний Петро Калнишевський / М. Стратілат // Рідна школа. – 2004. – № 2. – С. 78–79.
20. СТРУКОВИЧ О. Останній кошовий Запорозької Січі / О. Струкович // День. – 2003. – Лип. (№ 113). – С. 5.
21. СТУС Д. 112 років життя: Петро Калнишевський / Д. Стус // Пенсія. – 2008. – № 10. – С. 42–43.
22. СУШИНСЬКИЙ Б. Петро Калнишевський, кошовий отаман Запорозького козацтва / Б. Сушинський // Наука і суспільство. – 2015. – № 7/8. – С. 26–33.