21 червня 1900 року у Львові народилася Катерина Грушевська – талановита дослідниця української минувшини, одна з перших українських етносоціологів, редакторка й упорядниця наукових видань та часописів, перекладачка з європейських мов, керівниця Кабінету примітивної культури ВУАН (1925–1930), редакторка часопису «Первісне громадянство і його пережитки на Україні» (1926–1930), дійсний член НТШ у Львові (з 1927), секретар Українського соціологічного інституту у Відні (1919–1924), помічниця та соратниця свого батька, відомого історика, Голови Центральної Ради Михайла Грушевського.
У неї було все для того, щоб зробити вагомий внесок у розвиток української науки: ґрунтовні знання та уміння вчитися, гострий критичний розум, сміливість братися за нові, практично неосвоєні теми. Катерина Грушевська була самобутньою вченою, відомою діячкою науки, але її ім’я ще належно не поціновано, її творчий доробок залишається недостатньо відомим.
Вона авторка чотирьох книжок, десятка ґрунтовних статей, низки наукових перекладів, соціологічних програм, питальників для дослідників народної творчості. У дослідженні примітивної культури, первісного громадянства, народної пісенності нікого не маємо в Україні для порівняння з нею. «За які річи вона не бралась, – писав М. Грушевський, – …скрізь вона дала блискучі докази свого таланту».
Її двотомна праця «Українські народні думи» досі лишається одним із найавторитетніших наукових досліджень у цій царині. Вона заповідалася на шість томів – останній мав бути присвячений такому цікавому явищу як псевдо-думи або пізніші стилізації під народний епос. Ці плани були перекреслені в ніч з 10 на 11 липня 1938 року, коли Грушевську назавжди забрали з батьківського будинку на Паньківській, 9, звинувативши в тому, що вона «являлась участницей антисоветской националистической повстанческой организации, подготовлявшей вооруженное восстание, свержение Советской власти и создание «Самостоятельного буржуазного националистического государства».
Подальша доля Катерини Грушевської невідома. За документами КГБ вона померла 30 березня 1943 року в Темлазі, похована в Новосибірську. А насправді? Її могила загубилася серед тисяч інших безіменних могил української інтелігенції, яких викошувала радянська репресивна машина. За те, що були високоосвічені і знали багато мов. За те, що мріяли про власний шлях розвитку модерної України. За те, що були яскравими, неординарними, помітними. За те, що були українцями.
У межах проєкту «Історія України в особах» відділ обслуговування користувачів (вул. Вірменська, 14) пропонує всім охочим ознайомитись з книжковою виставкою-персоналією «Нелегка доля талановитої доньки видатного тата», присвяченою 125-річчю від дня народження української фольклористки, перекладачки, етнографки, громадської діячки, жертви сталінських репресій Катерини Михайлівни Грушевської.
1
2