Оксана Стефанівна Забужко – українська письменниця, есеїстка і публічна інтелектуалка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, багатьох українських та міжнародних літературних премій.
Народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями. За словами Євгена Сверстюка, Забужко вихована на «кращих естетичних традиціях». Змалечку складала віршики, які записував і збирав її батько. Батько, Стефан Іванович Забужко, – педагог, літературний критик і перекладач, у сталінські часи був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї. Мати, Надія Яківна Обжирко-Забужко, – вчителька української літератури, авторка методичних розробок і популярних літературознавчих творів для школярів.
За словами О. Забужко, свою філологічну освіту вона отримала вдома. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк і з 1968 р. письменниця мешкає в Києві. Закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Далі захистила кандидатську дисертацію, займалася викладацькою діяльністю як в Україні, так і в США.
Ключовими у творчості письменниці є теми національної ідентичності і гендеру. Перший роман «Польові дослідження з українського сексу» – стилістично новаторський і інтелектуально провокативний – став першим бестселером незалежної України і дав старт українському книжковому ринку.
Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює в жанрі нон-фікшн. Також звертається до української історії ХХ століття. Найвидатніший, за оцінками світових критиків, роман «Музей покинутих секретів» – родинна сага. Важливою рисою письма є його зверненість до світу, доступність для українського та західного читача.
Найвідоміша її книга в жанрі нон-фікшн — «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій». У цьому інтелектуальному бестселері, по-перше, українська культурна історія осмислена через Лесю Українку, жіночу постать, як «Іншого», з постколоніальної точки зору. По-друге, О. Забужко пише про роль і свідомість української шляхти, яку можна назвати «великопанською» спільнотою.
Оксана Забужко написала післямову та переклала на українську мову роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього».
З її ім’ям пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції. Вистави за творами письменниці йдуть на багатьох театральних сценах України, Європи і Північної Америки. Поезії О. Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами.
