12 листопада виповнюється 100 років з дня народження політичного та військового діяча, полковника УПА Василя Галаси. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році «з метою консолідації та розвитку історичної свідомості Українського народу, збереження національної пам’яті та належного відзначення і вшанування пам’ятних дат і ювілеїв» запропоновано відзначити цю дату на державному рівні.
Василь Галаса (12.11.1920, с. Білокриниця – 05.10.2002, м. Київ) – один із чільних провідників українського збройного підпілля 1940–1950-х років. Саме він упродовж 1943–1947 років організовував повстанську боротьбу на Закерзонні, будучи заступником крайового провідника – відповідав за пропагандистську роботу та за зв’язки УПА із Західною Європою. А в 1948–1953 роках – провідник ОУН на Північно-Західних українських землях (ПЗУС). Наскільки важливу роль керівництво ОУН–УПА надавало пропагандистській роботі, свідчить той факт, що радянськими репресивними органами, починаючи з 1944 року, було викрито понад сто підпільних друкарень з відповідним устаткуванням і матеріалами, потрібними для друку.
«Наше життя і боротьба» – книга спогадів провідного члена Організації Українських Націоналістів Василя Галаси наявна у фондах Чернівецької обласної книгозбірні. Відображений в мемуарах життєвий шлях автора є надзвичайно цікавим джерелом з історії українського визвольного руху 1930–1950-х років. Становлення організованого націоналістичного руху на Тернопільщині 1930-х – початку 1940-х років, розгортання масової збройної боротьби ОУН на Закерзонні 1944–1947 рр., завзяте протистояння українських повстанців сталінському режиму на Волині в кінці 1940-х та на початку 1950-х років – всі ці події ретельно описані Василем Галасою в його спогадах.
«Прагнення обстояти власну державність властиве кожній нації, тим більше недержавній. Саме тому ми й вступали до ОУН. Наша Організація не проповідувала загарбницької ідеології. Ми не збиралися завойовувати чужі землі, поневолювати інших – ми пішли на боротьбу за визволення рідного краю. До цього спонукала неволя, в якій опинився народ. Тому в одну лаву стали і я, бідняк. І Кусень Осип, найзаможніший селянин Олесина, і студент Осип Дяків, і понад десять бідняків та середняків нашого села. Нас єднала одна підневільна доля й одна національно-визвольна ідея», – писав Василь Галаса.
10 років підпільної боротьби за Соборну Українську Державу, 10 років московсько-сталінських концтаборів. Нескорений і жертовний – незламний і послідовний. У програмі «Ген українців» з Іриною Фаріон – про полковника та провідника ОУН на Закерзонні і Північно-Західних українських землях Василя Галасу: https:/