Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» ухвалено рішення на державному рівні відзначити 200 років із дня народження Антонія Петрушевича.
1821 року на Львівщині народився священник УГКЦ, історик, філолог, археолог Антоній Петрушевич, який досліджував історію церкви в Галичині та Буковині.
З його ім’ям пов’язане становлення української археографії в Галичині. Залишив понад 200 статей з історії церкви, етнографії та мовознавства. Автор етимологічного словника слов’янських мов, який зберігся в рукописі.
«На нашій святій Русі зберігається ще чимало дорогоцінних письмових пам’яток. Я отримав з Буковини листи, в яких повідомляють мене про пергаментні євангелії, написані старослов’янською мовою, що зберігаються у монастирі Путна, – писав Антоній Петрушевич в редакцію львівської газети «Слово» у 1861 році. – Одне євангеліє написано рукою господаря Стефана у кінці XV ст. Священик Соневицький пише мені з Кімполюнга, що в монастирі Ватра-Молдавиця зберігається більше, ніж 150 старовинних рукописів і грамот, що написані руською (тобто українською) мовою!». Отець Антоній (греко-католицький священик) не мав права на наукові пошуки в православних монастирях Буковини й Молдавії. Він добився на це дозволу православного митрополита в Чернівцях. Також вивчав архіви.
Результати історико-краєзнавчих пошуків публікував у «Літературному Збірнику», «Буковинській Зорі», «Галицькому історичному збірнику».
Для тогочасної археології постать о. Антонія Петрушевича має неабияке значення. Перш за все, він належав до когорти перших представників української археології. Можливо, його роботи мали аматорський характер, гіпотези суперечили іншим дослідникам, але з певністю можна стверджувати, що це був час, коли професійних археологів просто не було і кожен з дослідників давнього минулого прокладав свою стежину у науку шляхом власних спроб і помилок.