Народні звичаї, обряди, пісні, приказки… народжувались у праці і в забавах, у календарних та ритуальних дійствах протягом віків. Окремі за архаїкою текстів та ігрових елементів, що супроводжуються ними, можна віднести до сивої давнини.
Звичаї та обряди нашого народу, пісня, приказка, гуцульська коломийка — це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної і співучої вдачі, його таланту, його мудрості. Це вічні супутники народу в радості і в горі, в боротьбі проти покори…
Фольклорно-етнографічна творчість народу — це своєрідне втілення світовідчуття і світосприймання наших предків в рухи, дії і слова — віє на серце духом рідної стихії і є для душі бальзамом, що сповнює її живильною силою. Вона така ж безсмертна, як і народ що її створив.
І саме протягом останніх часів автентичні та наукові джерела усної народної творчості збагатились завдяки збирачам фольклору, дослідникам, аматорам-практикам. І саме з їхніх фольклорних збірок та розвідок постала відома нині полікультурність Буковини її неповторність у вираженні національної самобутності.
Отже на сторінках біобліографічного довідника «Фольклористи Буковини» вип. 1 є можливість ознайомитися з короткими біографічними даними та бібліографічними джерелами про фольклористів Буковини, що сприятиме насамперед, усім тим хто прагне збагнути етнографічний феномен Буковинської спільноти. Зараз пропонуємо інформацію про відомих на теренах краю фольклористів народжених у червні
