Ювілейна виставка-персоналія «Самобутнє плетиво життя і творчості Василя Стуса»

26653643_310330042820215_1670462346_oУкраїнська історія налічує багато достойних імен, які боролися за незалежність і розбудову держави. Однією із таких знакових постатей є Василь Стус.

Розпочався життєвий шлях майбутнього поета й борця під час Різдвяних свят 6 січня 1938 р. в селі Рахнівка, на Вінниччині, у селянській родині. Закінчивши школу, вступає до Донецького педагогічного інституту на історико-філологічний факультет. Після закінчення їде працювати вчителем української мови та літератури в село на Кіровоградщині, а згодом вчителює в м. Горлівка.

У цей же період «Літературна Україна» вміщує добірку творів поета з переднім словом Андрія Малишка. Продовжує писати і друкується в часописах «Донбас», «Прапор», «Дніпро». В 1963 році Василь Стус вступає до аспірантури Інституту літератури АН України ім. Т. Г. Шевченка, проте невдовзі його відчислили через висловлення протесту проти арештів серед української інтелігенції на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків». Після цього заробляв на життя, працюючи на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Водночас продовжував творчу діяльність.

Восени 1972 року заарештований і засуджений на п’ять років примусової праці і три роки заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду». Весь термін ув’язнення перебував у концтаборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у концтаборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. Повернувшись восени 1979 року до Києва, приєднався до гельсінської групи захисту прав людини. В травні 1980 року був знову заарештований і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, намагаючись самому здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього. Стусові заборонили бачитися з родиною. Однак його записи 1983 року вдалося переправити на Захід.

У 1985 році Стуса було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури. 28 серпня 1985 року Стуса відправили в карцер. На знак протесту оголосив голодування. Поет помер у ніч із 3 на 4 вересня 1985 р. у карцері. Поховали його в безіменній могилі на табірному цвинтарі. Через чотири роки, 19 листопада 1989 р., його прах перевезли до Києва й перепоховали на Байковому кладовищі. Навіть за ґратами він лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи.

З нагоди відзначення 80-річчя від дня народження Василя Стуса відділ обслуговування користувачів підготував ювілейну виставку-персоналію «Самобутнє плетиво життя і творчості Василя Стуса». На експозиції виставки представлені збірки поезій автора, багатотомні видання творів, літературознавчі розвідки, спогади сучасників, літературні портрети, статті із наукових вісників та періодики, а також довідкова література.

Запрошуємо до огляду всіх охочих.

 

26653643_310330042820215_1670462346_o

 

 


Comments are closed.