«Символ, що об’єднує» (до Дня Державного Прапора України)

IMG_20180822_110455Для кожної країни, нації головним символом, ознакою приналежності до певної держави, відмінністю від інших та національною гордістю, святинею є прапор. Державний прапор – невід’ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень.

Древні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва і після запровадження християнства вони всі освячувались образом животворно­го Христа, що було перейнято від греків. Слов’яни обожнювали свої знамена. Прапороносцями назначали визнач­них богатирів, які мали обов’язок постійно тримати прапор над полем бою.

Найдавніші прапорні полотнища Київської держави були трикутно-клиновидної форми. У ХІІІ-ХІV ст. з’являються чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Прапор Руської землі був переважно червоним із золотим три­зубом — двозубом, а хоругва Галицько-Волинського князівства — відповідно до кольорів свого герба — блакитна (синя) із золо­тим левом, з такими стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року.

Що ж до кольорів українського державного прапора, то їхнє походження та поєднання безліч науковців тлумачать по-різному: це і поєднання  символів життя — золотого сонця у синьому космосі, це  і чисте, мирне безхмарне небо, що простягнулося над  жовтим кольором  хлібного лану – символом мирної праці і достатку. Але найголовніша ідея поєднання блакитного і жовтого кольорів – велика гармонія космосу, сонця, землі та всього живого на ній.

22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила “Закон про державний прапор Української Народної Республіки”, який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Так, існували вигадки, що синьо-жовті фарби запозичені Мазепою зі шведського прапора, що подібні кольори мали місце на прапорах періоду Директорії та за гетьманства П. Скоропадського, а ще – в Організації Українських Націоналістів. Слова “блакить” і “блакитний” нівелювалися, замість них запроваджувались російські “голубий”, “лазуровий”.

У липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор було висвячено в Соборі св. Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

В рамках відзначення 23 серпня Дня Державного Прапора України відділ обслуговування користувачів підготував виставку-перегляд «Символ, що об’єднує». Запрошуємо всіх охочих до перегляду.

 

 

IMG_20180822_110455

 

 


Comments are closed.