Шевченківська енциклопедія – скарбниця знань про Тараса Шевченка (до Дня перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі, поблизу Канева (22 травня 1861 року)

Taras_Shevchenko_selfportrait_oil_1840_(crop)Тарас Шевченко ще за життя мріяв про «тихе пристанище і спокій коло Канева». Шлях його повернення в Україну після смерті проліг з Санкт-Петербурга до Києва, а 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» –  до Канева. 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах перепоховали на Чернечій горі.

Унікальним інтелектуальним пам’ятником українському Кобзареві стало фундаментальне видання – шеститомна Шевченківська енциклопедія, підготована до 200-ліття класика та опублікована в 2012-2015 роках на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою “Українська книга”.

 Отже, як все розпочиналося? Постать геніального українського письменника й художника має понад півторастолітню історію вивчення та інтерпретації. Про Т. Шевченка написано в тисячі разів більше від його доробку. Ідея створення енциклопедії  про Шевченка зародилася ще в радянський час, проте вище партійне тоталітарне керівництво в Москві не схвалило цей задум, адже тоді ще не було навіть Пушкінської чи Лєрмонтовської енциклопедій. До 150-річчя від дня народження вийшов Шевченківський словник у двох томах  (Київ, 1976, Т. 1, 416 с.; Київ, 1978, Т. 2, 412 с.), який був упорядкований завдяки зусиллям І. Я. Айзенштока,
М. П. Бажана, І. К. Білодіда, П. В. Жура та інших видатних діячів України й зарубіжжя, та дав потужний поштовх для створення Шевченківської енциклопедії у 6-ти томах. Цей словник тодішня компартійна ідеологічна система СРСР не дозволила видати, як першу персональну енциклопедію. Український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянського часу та один із авторів, колективної праці Шевченківської енциклопедії, Іван Дзюба в своїй статті “Напередодні Шевченківської енциклопедії” (“Слово і час”, 2016, № 11) написав: “На той час і це був певний здобуток вітчизняного літературознавства. Але “туга” за повноцінною Шевченківською енциклопедією залишалася, а після здобуття Україною незалежності вади Словника, зумовлені насамперед ідеологічною цензурою, стали відчутнішими. Словник не відповідав реальному рівневі української гуманітарної науки, і розпочалася робота над фундаментальною Шевченківською енциклопедією”.

Результатом цієї довготривалої та складної роботи стало видання про життєвий та творчий шлях Т. Г. Шевченка, яку підготував Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Автори статей до цього видання – це відомі шевченкознавці й літературознавці, мистецтвознавці та представники різних галузей наук, які  проаналізували здобутки Тараса Шевченка, повернули багато втрачених імен з наукового й мистецького світу не тільки України, а й інших країн. В енциклопедії  висвітлено творчі зв’язки Шевченка із зарубіжною літературою, розкрито новаторство як поета та художника. Також детально описано життєвий шлях митця, оточення й місця перебування, його смаки, проаналізовано твори та історію їх видання, епістолярну спадщину та вшанування пам’яті.

Над статтями, окрім науковців Інституту літератури, працювали й науковці інших установ Національної Академії Наук України (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Інститут історії України, Інститут української мови, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича), вищих навчальних закладів, науковий колектив Національного музею Тараса Шевченка (НМТШ), працівники бібліотек, музеїв, художніх галерей, дослідники не тільки з України, а й з інших куточків світу.

Тарас Шевченко ніколи не бував на Буковині, але ще за життя його творчість стала відомою в краї. Слово Кобзаря зазвучало в Чернівцях уперше на межі 50 -60 років ХІХ століття у середовищі «молодорусинів» – передової української молоді. Тому приємно, що до складу Шевченківської енциклопедії увійшли статті буковинських діячів та згадано тих, для кого Буковина стала рідною домівкою в певний період життя: З. Арборе-Раллі (Т. 1, с. 244), Б. А. Борін (Т. 1, с. 490), Д. С. Ботушанська (Т. 1, с. 498), Т. П. Герцюк (Т. 2, с. 68, 69), Д. М. Гнатюк (Т. 2, с. 90), І. О. Дутка (Т. 2, с. 455, 456), А. І. Жуковський (Т. 2, с. 633), Д. В. Квітковський (Т. 3, с. 313–314), О. Ю. Кобилянська (Т. 3, с. 418), П. П. Коваленко (Т. 3, с. 422),
Б. І. Мельничук (Т. 4, с. 147), І. В. Миколайчук (Т. 4, с. 205, 206), Мізюн Г. М. (Т. 4, с. 235–236), Ю. Г. Пігуляк (Т. 5, с. 127–128), В. І. Сімович (Т. 5, с. 779, 780), С. Й. Смаль-Стоцький (Т. 5, с. 847– 848), М. М. Ткач (Т. 6, с. 266), Ю. А. Федькович (Т. 6, с. 483–484) та інші.

Слід зазначити, що саме на Буковині з’явився перший переклад деяких Шевченкових творів німецькою мовою (Й.-Г. Обріст, 1870). Пізніше  буковинці теж пepęкладали твори Шевченка (українці Cepгій Шпойнаровський, Олександр Попович, німець Артур Бош), і деякі з цих перекладів справді поетичні (“Taras Schewtschenko, der grösste Dichter der Ukraine”, Відень, 1914).

Енциклопедія містить 6307 статей, 5800 ілюстрацій, із яких 453 – на кольорових вклейках. Загальний обсяг – 5360 сторінок (646 обліково-видавничих аркушів). Вага – понад 13 кг.

У 2017 році авторський колектив у складі І. Дзюби, О. Бороня, Р. Харчук, М. Юр, В. Смілянської, Н. Чамати, В. Бородіна (посмертно), які зробили найбільш помітний внесок у створення енциклопедії, відзначений Державною премією в галузі науки і техніки.

slovn1. Шевченківський словник : у 2 т. / Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка
АН УРСР, голов. ред. Укр. рад. енцикл. ; відп. ред. Є. П. Кирилюк. – Київ : Вища шк., 1976 – 1977.

    Т. 1 : А – Мол. – 1976. – 415 с. : іл. 

    Т. 2 : Мол – Я. – 1977. – 409 с. : іл. 

 

shevchenkivska-entsiklopediya-v-6-tomakh_2a3_300_3002. Шевченківська енциклопедія : в 6 т. / Нац. акад. наук України, Ін-т
л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2012 – 2015.    

Т. 1 : А –  В / ред. В. Л. Смілянська. – 2012. – 744 с. : іл., фот., вкл. арк. +
16 с. кол. іл. 

Т. 2 : Г – З / ред. О. В. Боронь. –  2012. –  760 с. : іл., фот., вкл. арк. + 16 с. кол. іл. 

Т. 3 : І – Л / ред. В. Л. Смілянська. –  2013. –  888 с. : іл., фот., вкл. арк. + 16 с. кол. іл. 

Т. 4 : М – Па / ред. О. В. Боронь. –  2013. –  808 с. : іл., фот., вкл. арк. +
16 с. кол. іл.  

Т. 5 : Пе  – С / ред.: О. В. Боронь, В. Л. Смілянська. –  2015. – 1040 с. : іл., фот., вкл. арк. + 16 с. кол. іл. 

Т. 6 : Т  – Я / ред. В. Л. Смілянська. – 2015. – 1120 с. : іл., фот., вкл. арк. + 16 с. кол. іл. 

3. Дзюба І. З передісторії Шевченківської енциклопедії / І. Дзюба // Слово і час. – 2016. – № 11. – С. 52–56.

4. Харчук Р. «Шевченківська енциклопедія» – надійний провідник у світі Тараса Шевченка / Р. Харчук // Дивослово. – 2016. – № 5. – С. 64.

Енциклопедія доступна в Інтернеті за посиланнями: 

Детальніше ознайомитися та попрацювати з друкованим варіантом  шеститомної Шевченківської енциклопедії можна в Чернівецькій ОУНБ ім. Михайла Івасюка, у відділі наукової інформації та бібліографії. Щиро Вас запрошуємо! До зустрічі!


Comments are closed.